Категорія: Тексти
-
«Я хочу це все забути. Я хочу це ніколи не забувати»
Є книги, які варто читати. Є книги, які неможливо читати. Є книги, від яких дух перехоплює. Є книги, які хочеш швидше закрити. Зараз ці характеристики про одну — «Позивний для Йова» Олександра Михеда. За оформленням, описом та змістом «Позивний для Йова» — книга класична. Про війну. Про те, що ми переживаємо з вами щодня. Однак…
-
Як долучитись до відбудови: ідеї для донатів у вигляді вільного часу, речей і вмінь
Для відбудови необхідні не лише кошти. Потрібні люди. Волонтерські ініціативи з відбудови потребують підтримки фахівців у будівництві, робітників для прибирання будівельного сміття і організаторів толок. Стати волонтером відбудови можна не лише на будівництві, а й популяризуючи ідеї благодійності закордоном, у боротьбі за гідні умови для вимушених переселенців і за збереження ідентичності населених пунктів. Благодійність у…
-
Затірка, лемішка, соломаха — що їли наші предки
Важлива частина культури кожного народу — їжа. Тільки уявіть — борщ, галушки, вареники, голубці. Ви ж також одразу поринаєте у минуле до бабусиної хати, або плануєте борщ приготувати — так щоб і часничку додати, і перцю з маминого городу? Такі бажання й асоціації у нас сформувалися не на порожньому місці. Ми переймали їх, хоча подекуди…
-
Полювання на диверсанта
Бажання бути корисним, роблячи з усіма бодай щось, що наближає нас до Перемоги над кацапською нечистю, виникло в мене відразу, щойно нависла була небезпека над Містом, над Країною, над близькими, щойно почалася війна. Почалася ВІЙНА! Язик не повертався сказати це вголос, наче у романах і фільмах про Гаррі Поттера, де було табу вимовляти ім’я «Волдеморт».…
-
Скільки коштує зібрати першачка до школи
Наближається той час, якого всі батьки чекають, попиваючи валер’янку — час походу дитини до першого класу. Одразу виникає питання: що купити дитині в школу? А скільки воно коштує? Хтось відкладає покупки до останнього тижня літа, а хтось уже напакував канцелярію в рюкзаки і чекає — коли ж, коли ж почнеться цей веселий атракціон, довжиною в…
-
Вторинна травма. Як ми ранимося об чуже горе
Коли я чую заявочки на кшталт «в тилових містах забули про війну» мені хочеться одночасно злитися, посміюватися і плюватися. З одного боку, в цих фразах я чітко вловлюю гнилуватий сморід ІПСО, з другого розумію, що на сорокамільйонну країну явно знайдуться ті, хто реально підрозслабився, а з третього — обурююсь. Війна зараз транслюється мало не онлайн,…
-
Ностальгія для зумерів: які журнали колекціонували у 2000-х
Цей текст про ностальгію зумерів. Про те, як у свої 10-14 років бігали до газетних кіосків, аби купити новий випуск з улюбленими героями коміксів чи фільмів. Вирішили згадати про колекційні журнали зумерів, а також, як російський бізнес працював в Україні та заробляв на дитячій періодиці. Увага! У пості зібрані журнали російською мовою, які видавалися компаніями,…
-
Подорожчання товарів та послуг в Україні: вплив війни на зростання цін
Повномасштабне вторгнення рф критично вплинуло на економіку України, що проявляється в різних аспектах. Одним зі значних наслідків є загальне зростання цін на певні товари та послуги й інфляція. Вплив війни на ціноутворення є складним процесом, який варіюється залежно від багатьох факторів, тож не дивно, що умови воєнного стану призводять до економічної турбулентності. Інститут аналітики та…
-
Краще, ніж було: які нові технології з’явились в Україні для відбудови
У тилових областях і порівняно безпечних регіонах тестують інновації для відбудови зруйнованих міст, сіл. Нові технології можуть пришвидшити відбудову, змінити підходи до облаштування міських просторів, показати способи повторного використання матеріалів і осучаснення будівель. Навіть невеликі населені пункти можуть скористатися доступними ідеями для відбудови і розвитку. 3D-друк із цементу: будинок – за добу, школу – за…
-
«Після поранення мені було дуже складно зустрітися з коханою людиною, щоб просто потримати її за руку» — ЛГБТ-військовий про проблеми на війні
За приблизними підрахунками, близько 50 тисяч ЛГБТКІА+ солдатів нині захищають Україну на передовій. «Але через специфіку нашого суспільства багато людей не можуть відкритися», — каже Дмитро. Дмитру — 31 рік. Нині він проходить реабілітацію після травми, що її отримав під час повномасштабної війни в Україні. Народився у Краматорську. Там працював на заводі, начальником дільниці зі…